Рік 1989 став переламним в історії Європи та й цілого світу. Падіння Берлінської стіни 9 листопада 1989 року стало першим кроком у руйнації «залізної завіси», яка впродовж половини минулого століття розрізала Європу на дві частини. Для Європи 1989 рік став початком об’єднання. Для України він став провісником неминучих змін, які прийшли за 2 роки, у 1991.
20 років після падіння Стіни об’єднання національних культурних інституцій Євросоюзу EUNIC запрошує обмінятися поглядами на трансформацію, яку пережили європейські країни, на радянське минуле і його роль і місце у нашому сьогоденні, на реальність європейських перспектив для України.
Упродовж тижня щовечора одна з інституцій, які входять до EUNIC, демонструватиме фільм і проводитиме дискусію за участі запрошеного гостя. Завершиться тиждень фінальним круглим столом за участі провідних українських інтелектуалів і культурних діячів.
Драма / 1990 / 86’ / Режисер: Ергард Рідльшпергер
Австрійський культурний форум у Києві
Тринадцятирічна Юлія переселилася зі своєю матір’ю до села на півночі Австрії, поруч із кордоном із Чехословаччиною. По той бік кордону було розбито Празьку весну і зводять нові паркани.
Після смерті батька Юлія відмовляється говорити, відтак її ізольованість у селі стає ще відчутнішою. Спровокована сільською молоддю продемонструвати свою сміливість, Юлія дістається нейтральної смуги між Австрією та Чехословаччиною, де віднаходить тунель, що веде до будівельного майданчика на чеській території.
Юлія користається тунелем і по той бік знайомиться з Романом, 45-річним землеміром, який має визначити місце для нового прикордонного паркану. Поступово вони стають друзями. Між ними виростають крихкі стосунки тата й доньки, жінки й чоловіка.
Дискусія після фільму: Д-р Пауль Шульмайстер
Відомий журналіст-фрілансер з Відня. У 1972 році він розпочав свою діяльність в Австрійській корпорації мовлення ORF у сфері телебачення. Від 1984 року працював керівником міжнародного відділу ORF. У 1991 — став заступником головного редактора. Цього року вийшла його книга «Переламні часи. Революція у ретроспективі».
Драма / 2007 / 95’ / Режисер: Крістіан Швохов
Ґете-інститут в Україні
 Малчов, ҐДР, 1980 рік. Двадцятирічна Анна переховує Юрія, дезертира з Красної Армії. Вони закохуються, однак кохання їхнє під загрозою: на Юрія чекає ордер на арешт і можливий смертельний вирок. Пара тікає з країни на Захід, полишаючи шестимісячну дочку Анни Інґу.
Інґа живе з бабцею і дідом і думає, що її мати загинула під час купання. Минає 25 років і вона зустрічає професора літератури Роберта, який відкриває для неї її минуле. Він зустрічав мати Інґи на одному зі своїх семінарів.
Спочатку Інґа опирається, але згодом просить Роберта про допомогу. Разом вони вирушають на пошуки матері Інґи Анни по всій Німеччині…
Дискусія після фільму: Йохен Лаубе
Продюсер. Навчався у Кіноакадемії Баден-Вюртемберґ. У 2004 році був асистентом продюсера на виробництві фільму «Валізи Тульса Люпера» Пітера Ґріневея та співпрацював із «Чарівним ліхтарем», національним кінопроектом для дітей, заснованим ЮНЕСКО. Від 2008 року — продюсер на teamWorx Television і Film GmbH у Людвіґсбурґу.
Італія, Франція / Драма / 2007 / 100’ / Режисер: Даніеле Лучетті
Італійський інститут культури в Україні
У маленькому італійському містечку в 1960–1970-х роках розгортається історія двох братів, які прагнуть змінити світ, але в різний спосіб. Старший брат, Манрико — красивий харизматичний шибайголова, який стає провідною фігурою в місцевій комуністичній партії. Ацціо — молодший і більш бунтівний брат — знаходить свій власний голос, вступивши до лав реакційних фашистів. Історія, яка починається як типове братнє суперництво, перетворюється на розповідь про поляризовану й паралізаційну політику того неспокійного часу. Розрив між братами поглиблюється, коли Ацціо розуміє, що закохався в дівчину свого брата, Франческу, яка, як і всі довкола, сліпа до дедалі небезпечніших ідей Манрико.
Дискусія після фільму: Джузеппе Фінокк’яро
Заступник голови місії Посольства Італії. Він є професійним дипломатом Італійської республіки від 2001 року, відколи почав працювати з Італійським Міністерством закордонних справ. Він не лише має університетський ступінь з права і ступінь спеціаліста з міжнародних стосунків, а й є знавцем кіно, адже від закінчення університету приватно вивчав мистецтво.
Комедія / 1985 / 94’ / Режисер: Кріс Бернард
Британська Рада в Україні
Двоє радянських моряків, Петро і Сергій, сходять на берег у Ліверпулі, щоби провести одну ніч у місті. Петро говорить примітивною англійською, але цього виявляється достатньо, щоби зав’язати розмову з двома місцевими дівчатами — Елейн і Терезою. Елейн і Петро миттєво закохуються одне в одного, але ніч коротка і морякам час у дорогу. Елейн не може його забути і пише листа Леоніду Брежневу з проханням дати їм можливість зустрітися знов.
Дискусія після фільму: Тоні Говсон
Журналіст і тренер на ББС. В Україні працює від 1996 року, веде навчальні програми ББС для журналістів. Засновник Європейського центру радіо-журналістики у Белграді, Сербія, і курсів у Косово, Боснії та Чорногорії. Він віддавна працює також у Росії, Туреччині, Африці та Індонезії. Він почав працювати журналістом 1974 року.
Франція, Бельгія / Документальний фільм / 2008 / 90’ / Режисер: Патрік Жан
Французький культурний центр
Цей фільм-дорога запрошує нас до подорожі через 4 кордони: від старої Берлінської стіни до нового паркану — закритого анклаву Сеута на африканському узбережжі. Він витворює картину змішаного, мультикультурного, різноманітного суспільства, яке існує попри традиції відкидання й закритості. На шляху з півночі на південь ми зустрічаємо чоловіків і жінок, які мігрували з цілого світу і створюють це нове суспільство, енергійно і щиро беручи в ньому участь. Усупереч стереотипам, цей фільм демонструє оптимізм щодо Європи та її мігрантів.
Дискусія після фільму: Патрік Жан
Режисер, автор сценарію та продюсер. Він створив 4 документальні й документально-художні фільми. Його наступний великий документальний твір про «чоловіче домінування» з феміністичною метою виходить на екрани в листопаді 2009 року.
Драма / 2001 / 102’ / Режисер: Войцех Вуйчік
Польський інститут у Києві
Дія фільму розгортається 1965 року в Польщі. Лікар Анджей Гоффман, відсидівши у в’язниці, повертається до роботи у лікарні. Одного дня до нього потрапляє пацієнт, якого лікар знав іще з часів підпілля. Пьотр розповідає Анджею, що хоче втекти на захід, де йому зроблять операцію. Анджей мусить допомогти йому, адже по той бік кордону на нього чекають кохана жінка і дочка. Для втечі з комуністичної Польщі потрібні гроші, і приятелі вирішують пограбувати банк. Під час збройного нападу поранено охоронця. Хірург Анджей Гофман має оперувати постраждалого…
Дискусія після фільму: Войцех Вуйчік
Режисер, автор 8 фільмів та серіалу «Екстрадиція». Його фільм «Туди й назад» отримав нагороду Фестивалю у Торонто (2002) за найбільшу індивідуальність фестивалю та за «порушення історично важливої теми крізь призму площини морально-етичних цінностей», а також польську нагороду у царині кіно ОРЕЛ за найкращу режисуру (2003).
Модератор: Микола Рябчук
Серед багатьох фахівців, не лише російських чи західних, а й деяких українських, поширена думка, що жодного еквіваленту європейського «1989 року» в Україні не було, що розпад СРСР, кінець комунізму і здобуття незалежності були для українців цілковитою несподіванкою. Чи можна, однак, сподіватись успішного розвитку від посткомуністичних країн, де не відбулося революційних змін? Що насправді змінилось в країні від 1989 та 1991 років? Як реагує на ці процеси мистецтво? І чи все-таки сказала Україна «Гудбай, СРСР»?
| 
