7–14 травня 2011 перша сесія програми у Тбілісі (Грузія)

Протягом тижня група напружено працювала з представниками Royal Court — відомими британськими драматургами Ейпріл де Енджеліс (April de Angelis) і Ніком Пейном (Nick Payne), а також керівником міжнародної програми театру Еліз Доджсон (Elyse Dodgson). Куратори допомагали учасникам визначитися з темою, конфліктом та дійовими особами власної нової п’єси. На прикладі буденного життя Тбілісі молоді українці та грузини розвивали вміння бачити, чути та писати про світ навколо себе.

«На мене справило враження те, як українці критикували свою державу, а грузини захищали Україну, і навпаки — коли грузини негативно висловлювалися про свою країну, українці захищали Грузію. Провівши кілька днів разом з грузинськими колегами, я зрозуміла, що наші проблеми спільні» — поділилася думками Віра Маковій.

«О поездке в Грузию я могу сказать только, что всю эту неделю я была абсолютно, стопроцентно счастлива! Очень люблю всех — и грузинов, и наших, и британцев!» Оксана Савченко

За підсумками конкурсу формується група з сімох учасників, з якою починають працювати досвідчені драматурги і режисери Royal Court. Володіння англійською мовою на всіх етапах необов’язкове.

І етап програми — тижневий воркшоп, що проводиться двома тренерами-практиками, зазвичай двома драматургами чи парою драматург-режисер. Досліджуються теми, які, на думку учасників, є актуальними та потребують суспільної уваги. Учасників попросять окреслити ідею для нової п’єси, яку вони хотіли би написати у співпраці з Royal Court. На підготовку першого чорновика п’єси зазвичай дається близько трьох місяців.

ІІ етап — отримані чорновики опрацьовуються мовою оригіналу фаховими перекладачами, які дають рекомендації про те, як надалі працювати з конкретною п’єсою і чи працювати з нею взагалі. Усі чорновики також перекладаються англійською. Іноді на цьому етапі залучаються актори та організовуються читання п’єс.

ІІІ етап — Нові драфти знову читаються, оцінюються та перекладаються англійською перед тим, як команда збирається для фінальної роботи. На цьому етапі можуть проводитись публічні читання. Іноді учасники працюють з місцевими режисерами, які допомагають доопрацювати п’єсу.

Коли робота над п’єсами завершена, існують кілька сценаріїв розвитку подій. Окремі драматурги можуть бути запрошені до Лондона для продовження співпраці з Royal Court та публічних читань. Інші п’єси можуть бути поставлені в місцевих театрах. П’єси нерідко видаються окремою збіркою і поширюються серед британських драмтеатрів.

Эйпріл Де Енджеліс (April de Angelis) розпочала свою акторську кар’єру у 1980-х рр. Її роботи були поставлені на сценах провідних театрів Великої Британії, зокрема, Королівського Шекспірівського театру (Royal Shakespeare Company), Королівського національного театру (Royal National Theatre) та Royal Court. Найвідоміші роботи: «Тихше» (1991), «Дикий схід» (2005), «Спіймати» (співавторство, 2007). Ейпріл була директором відділення драматургії Букінгемського університету та вела майстер-класи в рамках міжнародної програми Royal Court на Ближньому Сході, в Латинській Америці, Індії та Росії.

Нік Пейн (Nick Payne) — молодий британський драматург, лауреат престижної премії George Devine 2009 р. за п’єсу «Якщо навіть воно і є, то я його не знайшов», поставлену у лондонському театрі Bush. Учасник програми Royal Court для молодих драматургів, під час якої у вересні 2010 року була поставлена його п’єса «Любитель мандрів». Наразі в лондонському театрі Gate йде його адаптація п’єси «Електра».

Еліз Доджсон (Elyse Dodgson) є членом мистецької команди театру Royal Court з 1985 року — спочатку як директор Театру для молоді, а з 1995 року як директор міжнародної програми. Координувала театральні постановки в багатьох країнах світу, зокрема, Кубі, Нігерії, Мексиці, Росії, Бразилії та Індії. Редактор п’яти антологій міжнародної драматургії та кількох збірок п’єс. Лауреат премії лондонського театру Young Vic (2004 р.), нагороджена членством Ордену Британської Імперії за внесок до «розвитку міжнародної театральної сцени і молодих драматургів за кордоном».

Театр Royal Court засновано 1956 року. Вже в перший сезон роботи на його сцені з’явилася знакова для британського театру п’єса Джона Осборна «Озирнись у гніві», що стала символом цілого напрямку так званої «драматургії молодих розсерджених людей». Автори, що належали до цієї плеяди, визначали репертуар британського театру у 60-ті -80-ті роки.

В середині 1990-х Royal Court сприяв народженню течії «new writing» («нової драми») — на його сцені дебютували Марк Равенхілл, Сара Кейн, Мартін Макдонах, творчість яких значною мірою сформувала обличчя сучасного європейського театру. Саме в Royal Court, режисери якого співпрацювали з провідними британськими драматургами від Роберта Болта і Гарольда Пінтера до Керіл Черчіл і Девіда Хеа, відбулися наприкінці 80-х перші експерименти в жанрі verbatim (п’єси, створені на основі документальних інтерв’ю з представниками певних соціальних груп).

Взагалі, задуманий як традиційний репертуарний театр, що приділяє увагу як сучасній, так і класичній драмі, приблизно десять років тому Royal Court зосередився лише на постановках сучасних п’єс. Це було цілком логічне рішення: адже і в Великій Британії, і в світі цей театр давно асоціюється із лабораторією нової драматургії. Впродовж сезону тут відбувається 15–20 прем’єр щойно написаних текстів. П’єси для цього ансамблю спеціально створюють півсотні постійних авторів, а літературний відділ театру розглядає за сезон понад 300 творів, які надсилають сюди ще незаангажовані компанією письменники.